Як батькам поводитися з дітьми під час війни: 5 порад
Діти у сприйнятті світу та життєвих обставин орієнтуються на поведінку батьків. У Національній службі здоров'я нагадали, як поводитися з дітьми, аби вберегти їхню психіку в умовах війни. Будь-який прояв негативних емоцій – нормальна реакція в українських реаліях сьогодення, але в НСЗУ наголошують: "Паніка, крики, сльози батьків викликають у дитини відчуття, що відбувається катастрофа". Навіть коли довкола відбуваються страшні події, які важко сприймати з "холодною" головою, все одно пам’ятайте:
- Спокійні ви – спокійна дитина. Намагайтеся поводитися спокійно принаймні при дитині. Це допоможе їй легше адаптуватися до складних життєвих обставин. Також важливо дотримуватися звичної для дитини рутини.
- Не забувайте про обійми. Намагайтеся якомога частіше обіймати дитину. Вона має відчувати, що ви поруч.
- Грайте з дитиною. Живий контакт з батьками допоможе дитині відволіктися. Не залишайте її наодинці з гаджетами. Раніше Центр громадського здоров'я опублікував перелік простих ігор, за допомогою яких батьки зможуть допомогти своїм дітям зняти напругу.
- Транслюйте дитині відчуття безпеки. Проговорюйте дитині, що у будь-якому випадку захистите її від небезпеки. Пояснюйте, що саме ви робите для її та вашої безпеки: для чого залишаєте квартиру та спускаєтесь в укриття. Якщо доводиться евакуюватися, слід пояснити, чому це життєво необхідно.
- Психологиня Світлана Ройз разом з Міністерством освіти і науки також розповідали, як правильно говорити з дитиною, якщо хтось із батьків йде на війну. Варто пояснити дитині, що дорослі її захищають, долаючи ворога. Вона має знати, що життя змінилось не назавжди. Частіше кажіть їй, що колись війна обов'язково скінчиться, але не називайте жодних часових термінів.
- Кажіть дитині правду. Важливо бути відвертими з дітьми навіть тоді, коли стається найгірше. Не обов'язково вдаватися до жахливих подробиць, але вона має знати правду.
- Також радять не дивитися при дитині відео з вибухами та ненормативною лексикою.
Як пояснити 3–5-річним дітям, що зараз відбувається?
Приклад з практики роботи психологів в наш час... "Нещодавно мені телефонувала мама трирічної дитини – вони виїхали з-під обстрілів. Її дитина час від часу повторює слова: “танки”, “вбивати”, “стріляти”, хлопчик став капризним, неспокійним…" Як реагувати, що робити?
Головне завдання батьків – подорожувати життям разом із дітьми й допомагати їм розуміти реальність, наскільки це можливо в їхньому віці. Але робити це в такий спосіб, аби вони, розуміючи цю реальність, могли далі жити, бути психологічно стійкими, розвиватися й любити.
У кожному віці – своя мова. Мова маленьких дітей дуже проста – це історії. Тож можна малювати щось, розповідаючи історії. Наприклад, мамі хлопчика, яка звернулася до мене, варто пояснити дитині, що зараз в Україні війна і спробувати намалювати її разом із ним. Треба пояснити, що це сумно й ми не хочемо, щоби так відбувалося, тим часом малюючи танки чи інші символи війни. Тоді навколо танків треба намалювати щось світлими красивими кольорами, розповідаючи, що в України є воїни, які захищають нас – вони сильні та відважні. Треба наче оточити ці танки чимось хорошим, пояснити, що є багато добрих людей у світі, щоби зупинити війну та злих людей. Опісля можна взяти інший аркуш і намалювати на ньому сонечко, кажучи, що добро обов’язково переможе, ми переможемо й повернемося у свої домівки.
Ще одна гарна методика – терапевтичні історії та казки. Є готові казки з малюнками. Якщо ви не маєте такої історії, казку можна створити самостійно.
Наприклад, якщо ви мусили втікати від війни, можете метафорично розповідати щось на кшталт: “Жила собі сім’я пташок у дуже красивому весняному лісі, вони любили там співати, гуляти. Але лихі звірі із сусіднього лісу напали на мирних пташок. Вони почали палити дерева. Їхній прекрасний ліс почав горіти. Тоді мама-пташка мусила взяти своїх пташеняток і полетіти з дому. Їм було тривожно. Вони прилетіли в інший сусідній ліс, де є багато добрих звірів і пташок. Тато пташеняти мужньо залишися у своєму лісі з іншими пташками, щоби боронити його…”.
