Проблема української трудової міграції є надзвичайно актуальною сьогодні. Найсумніше те, що масштаби цієї проблеми зростають. На даний час не існує статистики щодо кількості українських трудових емігрантів, та їх навіть не тисячі, їх – мільйони. Люди з болем у серці залишають домівки і їдуть за кордон, щоб мати змогу прогодувати родину, вивчити дитину чи придбати власне житло, тому що рідна держава, на превеликий жаль, нездатна забезпечити їх достатньою роботою. Сюди також можна віднести і батьків-вахтовиків, які  теж на певний час залишають власні оселі. Та головна проблема полягає в тому, що ті, хто зостається вдома, - це діти, які дуже часто залишаються наодинці з собою і, незважаючи на бабусь і дідусів, відчувають себе покинутими та самотніми. Звідси і починаються проблеми: пропуски занять без поважних причин, зниження успішності у навчальній діяльності, агресивна та неспокійна поведінка, вживання алкоголю, наркотиків, куріння, бродяжництво. Та іноді виявляються й позитивні зміни. Діти стають більш самостійними, відповідальними, більше цінують і поважають батьків. Та все ж передбачити ситуацію неможливо. Чи у змозі ми вберегти сьогодні наших дітей?

Позитивні та негативні сторони еміграції

Поради психолога батькам:

* Прийміть рішення про від’їзд разом з дитиною. Це допоможе їй зрозуміти, що ви їдете через необхідність та заради її майбутнього.

* Підготуйте дитину психологічно до вашого від’їзду, щоб їй не здавалось, що ви її кидаєте.

* Проінформуйте заздалегідь  близьких та родичів про від’їзд, щоб забезпечити належний догляд за дитиною.

* Повідомте педагогів про вашу тимчасову відсутність, а також повідомте їм свій контактний  телефон.

* Переконайтесь, що під час вашої відсутності умови проживання та харчування дитини будуть задовільними.

* Регулярно підтримуйте зв’язок з дитиною. Домовтеся про дні, коли ви будете телефонувати і дотримуйтесь визначених термінів.

Поради  вихователям:

1. Тримайте постійний зв’язок з батьками, які виїхали за кордон або знаходяться на вахті, відрядженні (майте контактні телефони, адресу ).

2. Дітям емігрантів приділяйте підвищену увагу, стежте за іх розвитком, здоров’ям, настроєм. Завжди цікавтесь їхніми справами, досягненнями, успіхами. Приходьте на допомогу, виправляйте разом з дитиною її помилки, пояснюйте їй незрозумілі речі, особливо соціального характеру (правила поведінки, стосунки між людьми та ставлення до них).

3. Створюйте відповідні комфортні умови для перебування дітей у групі, залучайте їх до спільних ігор, співпраці з іншими дітьми, давайте посильні доручення.

4. Не забувайте про постійну підтримку, схвалення успіхів дитини.