Якщо дитина боїться гучних звуків...

Страх є емоційним станом, що йде від інстинкту самозбереження. Схильність до почування страхів, переживання тривоги виявляється  ще в  ранньому дитинстві.  Діти лякаються голосних незрозумілих звуків, бояться (особливо, малюки) невідомих предметів, темноти і таке інше.

Для заспокоєння малюка і позбавлення його страху від шуму та різких звуків потрібно дотримуватися наступних рекомендацій:

* Намагайтеся частіше розмовляти з дитиною в спокійних і ласкавих тонах, змінюйте інтонацію, тембр розмови і його силу.

* Не реагуйте на різкі звуки, намагаючись скрикнути або встати, ведіть себе природно, що дасть малюку розуміння відсутності реальної загрози.

* Включайте дитині мелодійні красиві мелодії. Включайте вдома спокійну заспокійливу музику, чим мелодійніше – тим краще, але тільки не на весь день. Це теж стомлює, навіть якщо тихо.

* Знайомте дитину з тим предметом, що її налякав, пояснюйте для чого необхідний пилосос, побутова техніка або телефон. Покажіть своєю поведінкою, що небезпеки немає. Звук, хоч і гучний, але цілком звичайний. Якщо є можливість – продемонструйте джерело шуму в той момент, коли воно спокійне – вимкнений пилосос, дриль або комбайн, блендер. Розкажіть, як предмет працює, для чого він потрібен.

Якщо малюк боїться чогось з побутових приладів, купіть це в іграшковому варіанті. Неважливо, хлопчик у вас чи дівчинка, гра з іграшковим пилососом або пральною машинкою захопить будь-якого!

Пограйте в рольову казку: нехай дитина сама буде в ролі предмета, який гучно працював. А ви робіть вигляд спочатку, що боїтеся. Потім нехай малюк скаже, що він – корисний предмет, розповість про «себе», і чому не треба його боятися. Коли він сам промовить це, то страх почне відступати. А ви    підіграйте – скажіть: «Дійсно, нічого страшного. Я зовсім не боюся!»

* Якщо показати неможливо – салют або грім – увімкніть відео, зменшивши звук, в сповільненій зйомці.

* Якщо дитина боїться шуму в туалеті води, звуку сушарки, м’ясорубки, блендера і інше, зверніть її увагу на ці предмети перед тим, як будете взаємодіяти з ними. Попередьте, що зараз буде голосно і для чого саме ви будете використовувати цей предмет. Можна попросити дитину відійти подалі або закрити вушка. Покажіть і поясніть, що взаємодія з цими предметами безпечна. Поступово, дитина звикне. Далі можна попросити дитину допомагати вам при маніпуляціях з ними.

* Учіть дитину видавати різні види звуків, вимовляти їх голосно і тихо, так вона менше стане реагувати на сторонні шуми, а гра стане новою забавкою.

 * Не прагніть під час сну малюка забезпечувати «ідеальну» тишу, оптимальним для засипання є фон працюючого телевізора або спокійної тихої розмови. У такій обстановці навіть поява різкого звуку, що порушує тишу, не злякає дитини.

* Важливо! Тактильний контакт дуже важливий, навіть на науковому рівні доведено, що люди, які отримують кілька обіймів в день, впевненіше, успішніше, легше справляються з труднощами. У них в цілому краще настрій і більше натхнення на щось нове. Коли ви є опорою і авторитетом своєї дитини, йому буде в рази легше повірити вашим поясненням і прикладів.

 

* Можна також здійснити прогулянку до лісу чи парку. Нехай дитина там покричить стільки, скільки їй хочеться. Від власного крику, по-перше, стає легше сприймати інші гучні звуки, по-друге, це – в принципі хороший психологічний прийом для боротьби зі страхами.

* Якщо кричати – не варіант, нехай просто пошумить – пострибати, потупотіти ногами, підкидати листя.

  Діти з чутливою нервовою системою гостро реагують на підвищення гучності. І в садочку їм потім важко від шумів. Просто не люблять шум. Тут головне, щоб удома було спокійно, і дитина могла відпочивати від подразників. Та й багато дорослих болісно ставляться до гучних звуків.  

Ні в якому разі не висміювати страхи дитини, якими б вони не були. Ви –  захист і опора дитини, можна втратити довіру надовго.

* Укладаючи спати, гладьте малюка по голові, наспівуйте колискову.  Кожен раз, коли він проявляє страх і занепокоєння, обіймайте, нашіптуйте заспокійливі слова.  

* У домашніх умовах можна також використовувати предмети з гучним звучанням, якими дитина може маніпулювати сама: бити в барабан, бити ополоником по каструлі. Можна попросити дитину голосно покричати або повторити звук за вами, за такою схемою - спочатку тихіше, потім голосніше. При виконанні цієї вправи важлива позитивна реакція від дорослого. При гіперчутливості до звуків покажіть дитину лікарю аудиолога, щоб виключити діагноз і захистити дитину від відвідування гучних місць до 5-6 років.

* Можна зробити з тканини пов'язку, яка закриває вуха. Бажано обрати тканину, яка не викликає свербіж на шкірі.

* Якщо є така можливість, використовуйте беруші або спеціальні навушники, які приглушають звуки.

* Запопонуйте дитині послухати через навушники музику або аудіоказку.

* Рекомендують також виконувати дихальні вправи для відволікання:

·        дихати з гучним видихом, можна видихати ротом;

·        пускайте разом мильні бульбашки, щоб стимулювати глибоке дихання;

·  придумайте, що дитина має здувати з долоні чи якоїсь поверхні.

Стануть в нагоді і тактильні вправи:

·        дайте дитині смоктати льодяник, сухофрукт;

·        стукайте дитині у зоні вух та робіть масаж, щоб вона розслабилася;

·        викликайте у дитини позіхання.

Можна провести з дитиною ігрові практики для відволікання:

·        грайте в слоника: потрібно руками закривати-відкривати вуха;

·        можна грати в ловлю комарів: нехай дитина ловить комариків та гучно плескає в долоні, але не торкається інших гравців.

Як розвивати у дитини самоконтроль

   Розвиток самоконтролю починається з народження і продовжується протягом усього нашого життя. Ця навичка впливає не лише на успішність дітей у школі: вона допомагає їм співпрацювати з іншими, справлятися з розчаруваннями та ефективно вирішувати конфлікти.

   Навчити дітей самоконтролю — це процес, який вимагає терпіння, підтримки та послідовності. Ось що можуть зробити батьки для розвитку цих вмінь у дітей:

* Встановлюйте чіткі очікування та правила.

Дітям легше зрозуміти, як поводитися, коли правила та очікування зрозумілі. Це також допомагає їм усвідомити наслідки своїх дій.

* Навчайте дитину розпізнавати емоції.

Допоможіть усвідомити свої емоції та реакції. Поговоріть про те, що вона відчуває, і запропонуйте способи, як справлятися з негативними емоціями, наприклад, глибоко подихати.

* Моделюйте поведінку.

Показуйте приклад самоконтролю в повсякденних ситуаціях. Коли батьки залишаються спокійними та вирішують проблеми без агресії, діти переймають цей досвід.

* Навчайте відкладати задоволення.

Навички самоконтролю добре розвиваються через відкладене задоволення. Спробуйте запропонувати дитині почекати перед отриманням винагороди (наприклад, з’їсти солодощі після обіду), що допомагає розвивати терпіння.

* Використовуйте позитивне підкріплення.

Хваліть дитину за прояв самоконтролю, навіть якщо це незначні успіхи.

* Грайте в ігри, які тренують самоконтроль.

Деякі ігри, наприклад, «Червоне світло, зелене світло» або «Завмри», допомагають дітям розвивати навички концентрації та контролю поведінки в ігровій формі.

* Обговорюйте наслідки.

Поясніть, що кожна дія має наслідки. Поговоріть про позитивні та негативні наслідки їхніх рішень і дій, що допоможе дитині розуміти відповідальність за свої вчинки.

За матеріалами «Кола сім’ї». Автор: Леся Підлісецька 

 

 



 



 


 Проблема української трудової міграції є надзвичайно актуальною сьогодні. Найсумніше те, що масштаби цієї проблеми зростають. На даний час не існує статистики щодо кількості українських трудових емігрантів, та їх навіть не тисячі, їх – мільйони. Люди з болем у серці залишають домівки і їдуть за кордон, щоб мати змогу прогодувати родину, вивчити дитину чи придбати власне житло, тому що рідна держава, на превеликий жаль, нездатна забезпечити їх достатньою роботою. Сюди також можна віднести і батьків-вахтовиків, які  теж на певний час залишають власні оселі. Та головна проблема полягає в тому, що ті, хто зостається вдома, - це діти, які дуже часто залишаються наодинці з собою і, незважаючи на бабусь і дідусів, відчувають себе покинутими та самотніми. Звідси і починаються проблеми: пропуски занять без поважних причин, зниження успішності у навчальній діяльності, агресивна та неспокійна поведінка, вживання алкоголю, наркотиків, куріння, бродяжництво. Та іноді виявляються й позитивні зміни. Діти стають більш самостійними, відповідальними, більше цінують і поважають батьків. Та все ж передбачити ситуацію неможливо. Чи у змозі ми вберегти сьогодні наших дітей?

Позитивні та негативні сторони еміграції

Поради психолога батькам:

* Прийміть рішення про від’їзд разом з дитиною. Це допоможе їй зрозуміти, що ви їдете через необхідність та заради її майбутнього.

* Підготуйте дитину психологічно до вашого від’їзду, щоб їй не здавалось, що ви її кидаєте.

* Проінформуйте заздалегідь  близьких та родичів про від’їзд, щоб забезпечити належний догляд за дитиною.

* Повідомте педагогів про вашу тимчасову відсутність, а також повідомте їм свій контактний  телефон.

* Переконайтесь, що під час вашої відсутності умови проживання та харчування дитини будуть задовільними.

* Регулярно підтримуйте зв’язок з дитиною. Домовтеся про дні, коли ви будете телефонувати і дотримуйтесь визначених термінів.

Поради  вихователям:

1. Тримайте постійний зв’язок з батьками, які виїхали за кордон або знаходяться на вахті, відрядженні (майте контактні телефони, адресу ).

2. Дітям емігрантів приділяйте підвищену увагу, стежте за іх розвитком, здоров’ям, настроєм. Завжди цікавтесь їхніми справами, досягненнями, успіхами. Приходьте на допомогу, виправляйте разом з дитиною її помилки, пояснюйте їй незрозумілі речі, особливо соціального характеру (правила поведінки, стосунки між людьми та ставлення до них).

3. Створюйте відповідні комфортні умови для перебування дітей у групі, залучайте їх до спільних ігор, співпраці з іншими дітьми, давайте посильні доручення.

4. Не забувайте про постійну підтримку, схвалення успіхів дитини.


 







Пальчикова гімнастика









 

 





 













Поскаржитися на порушення Більше