Якщо дитина боїться гучних звуків...
Страх є емоційним станом, що йде від інстинкту самозбереження. Схильність до почування страхів, переживання тривоги виявляється ще в ранньому дитинстві. Діти лякаються голосних незрозумілих звуків, бояться (особливо, малюки) невідомих предметів, темноти і таке інше.
Для заспокоєння малюка і позбавлення його страху від шуму та різких звуків потрібно дотримуватися наступних рекомендацій:
* Намагайтеся частіше розмовляти з дитиною в спокійних і ласкавих тонах, змінюйте інтонацію, тембр розмови і його силу.
* Не реагуйте на різкі звуки, намагаючись скрикнути або встати, ведіть себе природно, що дасть малюку розуміння відсутності реальної загрози.
* Включайте дитині мелодійні красиві мелодії. Включайте вдома спокійну заспокійливу музику, чим мелодійніше – тим краще, але тільки не на весь день. Це теж стомлює, навіть якщо тихо.
* Знайомте дитину з тим предметом, що її налякав, пояснюйте для чого необхідний пилосос, побутова техніка або телефон. Покажіть своєю поведінкою, що небезпеки немає. Звук, хоч і гучний, але цілком звичайний. Якщо є можливість – продемонструйте джерело шуму в той момент, коли воно спокійне – вимкнений пилосос, дриль або комбайн, блендер. Розкажіть, як предмет працює, для чого він потрібен.
Якщо малюк боїться чогось з побутових приладів, купіть це в іграшковому варіанті. Неважливо, хлопчик у вас чи дівчинка, гра з іграшковим пилососом або пральною машинкою захопить будь-якого!
Пограйте в рольову казку: нехай дитина сама буде в ролі предмета, який гучно працював. А ви робіть вигляд спочатку, що боїтеся. Потім нехай малюк скаже, що він – корисний предмет, розповість про «себе», і чому не треба його боятися. Коли він сам промовить це, то страх почне відступати. А ви підіграйте – скажіть: «Дійсно, нічого страшного. Я зовсім не боюся!»
* Якщо показати неможливо – салют або грім – увімкніть відео, зменшивши звук, в сповільненій зйомці.
* Якщо дитина боїться шуму в туалеті води, звуку сушарки, м’ясорубки, блендера і інше, зверніть її увагу на ці предмети перед тим, як будете взаємодіяти з ними. Попередьте, що зараз буде голосно і для чого саме ви будете використовувати цей предмет. Можна попросити дитину відійти подалі або закрити вушка. Покажіть і поясніть, що взаємодія з цими предметами безпечна. Поступово, дитина звикне. Далі можна попросити дитину допомагати вам при маніпуляціях з ними.
* Учіть дитину видавати різні види звуків, вимовляти їх голосно і тихо, так вона менше стане реагувати на сторонні шуми, а гра стане новою забавкою.
* Не прагніть під час сну малюка забезпечувати «ідеальну» тишу, оптимальним для засипання є фон працюючого телевізора або спокійної тихої розмови. У такій обстановці навіть поява різкого звуку, що порушує тишу, не злякає дитини.
* Можна також здійснити прогулянку до лісу чи парку. Нехай дитина там покричить стільки, скільки їй хочеться. Від власного крику, по-перше, стає легше сприймати інші гучні звуки, по-друге, це – в принципі хороший психологічний прийом для боротьби зі страхами.
* Якщо кричати – не варіант, нехай просто пошумить – пострибати, потупотіти ногами, підкидати листя.
Діти з чутливою нервовою системою гостро реагують на підвищення гучності. І в садочку їм потім важко від шумів. Просто не люблять шум. Тут головне, щоб удома було спокійно, і дитина могла відпочивати від подразників. Та й багато дорослих болісно ставляться до гучних звуків.
Ні в якому разі не висміювати страхи дитини, якими б вони не були. Ви – захист і опора дитини, можна втратити довіру надовго.
* Укладаючи спати, гладьте малюка по голові, наспівуйте колискову. Кожен раз, коли він проявляє страх і занепокоєння, обіймайте, нашіптуйте заспокійливі слова.
* У домашніх умовах можна також використовувати
предмети з гучним звучанням, якими дитина може маніпулювати сама: бити в барабан, бити
ополоником по каструлі. Можна попросити дитину голосно покричати або повторити
звук за вами, за такою схемою - спочатку тихіше, потім
голосніше. При виконанні цієї вправи важлива позитивна реакція від дорослого.
При гіперчутливості до звуків покажіть дитину лікарю аудиолога, щоб виключити
діагноз і захистити дитину від відвідування гучних місць до 5-6 років.
* Можна зробити з тканини пов'язку, яка закриває вуха. Бажано обрати тканину, яка не викликає свербіж на шкірі.
* Якщо є така можливість, використовуйте беруші або спеціальні навушники, які приглушають звуки.
* Запопонуйте дитині послухати через навушники музику або аудіоказку.
* Рекомендують також виконувати дихальні вправи для відволікання:
· дихати з гучним видихом, можна видихати ротом;
· пускайте разом мильні бульбашки, щоб стимулювати глибоке дихання;
· придумайте, що дитина має здувати з долоні чи якоїсь поверхні.
Стануть в нагоді і тактильні вправи:
· дайте дитині смоктати льодяник, сухофрукт;
· стукайте дитині у зоні вух та робіть масаж, щоб вона розслабилася;
· викликайте у дитини позіхання.
Можна провести з дитиною ігрові практики для відволікання:
· грайте в слоника: потрібно руками закривати-відкривати вуха;
· можна грати в ловлю комарів: нехай дитина ловить комариків та гучно плескає в долоні, але не торкається інших гравців.
